Шлюб у Скопелосі, культура скопелос, традиція скопелос, звичаї скопелос, весільна сукня скопелос, традиційне вбрання скопелос

Весілля в Скопелосі

Культура Скопелос

Свати передавали делікатні питання, які передували їхньому шлюбу, і за посередництво, природно, їм вручали золоту ліру. Якщо інша сторона вийшла з подальшого складання шлюбного договору (булеті). Потім заручини, завжди в суботу, називаються батики (у Скопелосі заручини також називають пандрією).

Батько, мати та родичі нареченої після заходу сонця йшли до будинку нареченого, тримаючи в руках червоні ліхтарики, зроблені з паперу ластівчин хвостик. Слідом за процесією йшли жінки з родини, одягнені в традиційні костюми. На Глоссі саме родичі нареченого йшли до дому нареченої зі смолоскипами в руках.

Після домовленості батьки на знак згоди запропонували дівчинці шарф і повний кошик кондитерських виробів і квітів. Чамалія, різновид місцевої випічки з марципану, була звичайним лікуванням у цих випадках. Під час батики, у Скопелосі, наречена носила морко. Сукня-плісе з глянцевого атласу, цацарос і коллаіна, бюст, кісточки і аерас на голові, а також прикраси.

In Klima,

Через вісім днів після того, як батики, плетені тапочки пари, що лежали на подушці, були відправлені до нареченого, він повернувся в п'ятницю, за день до весілля, вказуючи тим самим на свій близький від'їзд з батьківщини. У п'ятницю також був розміщений список усіх товарів (булети).

Весілля (шлюб скопелос) завжди відбувалося в неділю. У п'ятницю в будинку нареченої проводили анапіасмату, а саме замішування та випікання хліб від весільного обіду. В Глоссі місили хліб згорнути весілля під час анапіасмата, замість хліб. З цієї нагоди наречена і роздавала гроші перехожим вручала расімата, іншими словами, клали гроші на піднос, який був призначений для нареченої.

У суботу вранці,

нареченому йде мертве тварина будинку нареченої і кількість пляшок витриманого вина, як білого, так і червоного. Забиту тварину, яку називали трай, прикрашали червоною стрічкою, пов’язаною навколо живота, і гвоздиками навколо ніг. Вночі в будинку нареченої влаштовували свято під назвою антигамос.

У неділю вранці,

найкраща жінка послала нареченій листя золотого апельсинового дерева. Останній, прийнявши ванну в мускусно-рожевій воді, був схоплений групою жінок. Напередодні весілля вона пофарбувала волосся в чохло (чорну фарбу), зібрала в тонкі пучки і зав’язала в кістки. Цицакія приколоти на кістках. Нарешті до нього прикріпили Aeras, а саме яскраво-білий, дуже тонкий шовковий шарф із золотим мереживом - борбалото-фініш. Капцелі, багряна оксамитова стрічка була зав’язана під підборіддям, щоб закріпити та утримувати капелюх на місці. Перед від’їздом наречена носила до грудей ободем, як талісман від зла і, зокрема, щоб уникнути чаклунства.

У другій половині дня було весілля. Гості разом зі скрипками збирали кума, після чого нарешті наречений і наречена. Хресний хід проходив у церкві, де мало відбутися вінчання. Особливим місцевим звичаєм було куштувати горіхи та мед через калесуру (а саме всі гості).

Після обряду відбувся танцювальний контур, проведений перед церквою перетягуванням, ніжними рухами, щоб ідеально контури (ткані тапочки) не вислизали з ніг. Після цього відбулося весільне застілля, де гості обідали на лонгбордах, розстелених скатертиною. На світанку в понеділок вони проводжали кума зі співом «Тепер і птахи тепер знаки», а пара пішла на пенсію.

У наступний вівторок до матері молодят відправляли маленьку дитину, тримаючи в руках глечик з водою і гвоздикою. Перша поява нареченого після весілля відбулася в наступну середу, а наречена – лише через тиждень після церемонії.